Зараз читаю
Чим жив світ у першій декаді 2022 року

Чим жив світ у першій декаді 2022 року

Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що потрібно «задовбати невакцинованих». При цьому політик вжив французьке дієслово «emmerder», яке можна перекласти і як «послати куди подалі».

 

 

Громадяни країн Євросоюзу протестують проти пандемічних обмежень

Більшість рестрикцій, проти яких виступили в різних країнах ЄС, були запроваджені в останні дні 2021 року. Так, з 19 грудня в Нідерландах запроваджено найсуворіші обмеження в Європі через поширення штаму «омікрон». До 14 січня в країні діє п’ятий за рахунком локдаун, закриті школи, ресторани, бари, магазини не першої необхідності, театри, кінотеатри та музеї. Тисячі голландців тікають за ковтком свободи та на шопінг до сусідньої Бельгії, незважаючи на наполегливі рекомендації влади не залишати країну. А 2 січня у столиці Нідерландів, місті Амстердам, відбулися резонансні протести проти локдауну.

На другий день 2022 року близько 10 000 осіб виступили з протестом проти політики ковід-обмежень, зібравшись на несанкціоновану демонстрацію на Музейній площі в центрі Амстердама. Група людей, одягнених у біле, скандувала: «Тут не диктатура!» Протестувальники не реагували на вимоги правоохоронних органів розійтися, внаслідок чого акція переросла в запеклі зіткнення з поліцейськими, і в ситуацію втрутився спецназ. Проти демонстрантів, які відмовилися залишити Музейну площу, було кинуто підрозділи кінної поліції, а також використовувалися службові собаки. На відеокадрах видно, як поліцейські застосовують кийки проти групи жінок та чоловіків.

Відразу в кількох федеральних землях Німеччини 27 грудня 2021 були запроваджені жорсткі обмеження – зачинені місця відпочинку, зменшена допустима кількість гостей, яких можна запросити додому, і т.п. Не дивно, що вже 3 січня кілька десятків тисяч осіб вийшли на акції протесту. До зіткнень із правоохоронцями дійшло у Магдебурзі (федеральна земля Саксонія – Анхальт, 2,5 тисячі учасників протестів), Ростоку (Мекленбург – Передня Померанія, 4 тисячі) та Ліхтенштейні (Саксонія, понад 200 учасників). Акції у Баварії та Тюрінгії пройшли мирно.

А 8-9 січна на вулиці німецьких міст вийшло набагато більше незадоволених державною політикою стосовно пандемії. Найбільш масовою була акція у Гамбурзі, де понад 16 тисяч осіб виступили проти вакцинації дітей. Понад 2 тисячі німців з аналогічною вимогою зібралися у місті Шверін. Мітинги та демонстрації проти ковід-обмежень та фактично обов’язкової вакцинації відбулися також у Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі, Фрайбурзі, Кобленці та Міндені. Як відомо, з середини березня 2022 року наявність щеплення від коронавірусу стане в ФРН обов’язковим для медпрацівників та співробітників установ з догляду за хворими та немічними людьми.

Декілька тисяч людей у неділю, 9 січня, вийшли на акцію протесту в Брюсселі проти запроваджених бельгійським урядом обмежувальних заходів. Вони пройшли маршем до Європейського кварталу, де розташована основна частина брюссельських офісів Євросоюзу. Демонстранти неодноразово скандували: «Свобода, свобода!» і тримали в руках плакати із закликами проти примусової вакцинації. А 8 січня проти примусової вакцинації, яка запроваджується в Австрії з лютого 2022 року, протестували понад 10 тисяч осіб у Відні. Хоча проти них виставили понад тисячу правоохоронців, а над містом літали поліцейські вертольоти, акція пройшла мирно.

В основному мирними були і протести у Франції, які відбулися 8 січня у Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі, Страсбурзі, Тулузі, Монпельє та інших містах. При цьому акції пройшли на тлі двох знакових подій. По-перше, 6 січня нижня палата французького парламенту, Національні збори, після трьох днів бурхливих дебатів схвалила у першому читанні законопроект, який передбачає видачу «ковід-перепусток» лише щепленим (зараз у Франції «ковід-перепустку» можуть отримати і невакциновані, які мають на руках свіжий негативний тест на COVID-19). По-друге, 4 січня президент Франції Емманюель Макрон заявив, що потрібно «задовбати невакцинованих, і ми продовжимо робити це до кінця». При цьому Макрон вжив французьке дієслово «emmerder», яке можна перекласти і як «послати куди подалі».

Казахстан: від погромів до фактичної зміни влади

Казахстан протягом десятиліть вважався своєрідним «островом стабільності» на пострадянському просторі взагалі, і в Середній Азії в особливості. Країною з 1989 року формально (а з 1986-го – фактично) правив Нурсултан Назарбаєв – останній член Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, який залишався при владі. Уже багато років поспіль він носив титул «Єлбаси» – лідера нації, і зберіг його за собою, формально передавши президентські клейноди Касим-Жомарту Токаєву у березні 2019 року.

Власне, зберіг Назарбаєв і реальну владу в Казахстані – саме йому, як Главі Ради Безпеки, формально підкорялися всі силові відомства, а неформально – уряд і всі місцеві керівники, яких у Казахстані призначає президент. Численна рідня та вихідці з клану Єлбаси займали чільні позиції на всіх рівнях управління, тож влада президента Токаєва була символічною. Натомість, символами всевладдя Назарбаєва були його прижиттєві пам’ятники у всіх великих містах Казахстану, та перейменування столиці країни (Астани, колишнього Цілинограду) на «Нурсултан».

І от буквально за кілька днів все змінилося. 1 січня 2022 року було оголошено про підняття вдвічі ціни автогазу в Західному Казахстані, де більшість автомобілів використовує саме цей вид пального. І хоча нова ціна у 120 тенге (близько 7 гривень) була значно нижчою, ніж в Україні, а середня зарплата в Казахстані складає понад 600 доларів США, у місті Жанаозені Мангістауської області почалися масові протести. Нагадаю, саме в Жанаозені у грудні 2011 року відбулися виступи нафтовиків, жорстоко придушені владою – за різними даними, тоді було вбито кілька десятків осіб.

Однак цього разу влада пішла на поступки учасникам акцій протесту, які швидко перекинулися на інші міста Казахстану. 4 січня уряд Казахстану оголосив про зниження ціни на скраплений газ до 50 тенге за літр для більшості регіонів, однак акції протесту не припинилися навіть після того, як наступного дня президент  Токаєв відправив уряд у відставку. Більше того, саме 5 січня в Алмати на півдні Казахстану та деяких інших містах республіки почалися масові заворушення та зіткнення з силовиками. Протестувальники розгромили та спалили кілька адміністративних будівель, паралельно з цим почалося мародерство магазинів та банків. В Алмати було захоплено аеропорт, а також будівлю Комітету національної безпеки (аналог СБУ), звідти винесли сотні одиниць вогнепальної зброї.

При цьому як правоохоронні органи, так і армія не спішили боротися з мародерами, а окремі силовики переходили на їхній бік. І тоді президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв спромігся конвертувати формальну владу у реальну. Він оголосив, що переймає посаду Глави Ради Безпеки, почав зачистку силових органів від людей Назарбаєва, запровадив по всій країні надзвичайний стан і звернувся по допомогу до Організації договору колективної безпеки (ОДКБ). До складу цього військового блоку, крім Казахстану, входять також Росія, Білорусь, Вірменія і Киргизстан. Токаєв одразу ж отримав публічну підтримку від президентів Росії Володимира Путіна і Білорусі – Олександра Лукашенко.

Вже вранці 6 січня почалося перекидання до Казахстану військових Росії (близько 3 тисяч) та Білорусі (500), які взяли під охорону ключові об’єкти інфраструктури. В придушенні заворушень в Алмати вони участі не брали, та цього і не було потрібно: місцева поліція, яка зрозуміла, «хто в юрті хазяїн», протягом 6-7 січня зачистила вулиці цього найбільшого міста Казахстану. Тим більше, що Токаєв наказав правоохоронцям знищувати всіх озброєних протестувальників. Кількість убитих, яких влада оголосила терористами, наразі невідома, а кількість затриманих по всій країні перевищила 8 тисяч.

Варто відзначити, що в усіх інших містах республіки нічого подібного до хаосу в Алмати не було, і це дає додаткові підстави говорити про те, що заворушення в Казахстані були організовані оточенням Нурсултана Назарбаєва (вихідця з Південного Казахстану) у зв’язку з різким погіршенням здоров’я Єлбаси.

Читати також

Більше того, в Казахстані циркулюють чутки про те, що національний лідер Казахстану уже кілька днів як помер – хоча його прес-секретар регулярно заявляє про те, що «Єлбаси закликає згуртуватися навколо президента Токаєва». Сам Токаєв, який у понеділок взяв участь у саміті лідері країн ОДКБ в режимі відео-конференції, анонсував на 11 січня інформацію про радикальні кадрові зміни в керівництві Казахстану. Можливо, саме тоді він щось скаже про долю Нурсултана Назарбаєва, який не з’являвся на публіці з кінця грудня 2021 року.

Росія та США провели перші переговори про гарантії безпеки

В перші дні заворушень у Казахстані лунали конспірологічні версії про те, що їх організували США напередодні запланованих на 10 січня переговорів з Росією про шляхи деескалації у Європі. Мовляв, щоб послабити позицію Москви на українському напрямку, Вашингтон «зайшов з тилу». Проте перша реакція США на події в Казахстані показала, що вони є несподіванкою для Білого дому, а на момент початку переговорів розвиток ситуації у цій середньоазійській республіці вже був на користь Москви.

Перша зустріч російської та американської делегацій у Женеві формально відбулася 9 січня – це був так званий «попередній раунд». Російську делегацію очолювали заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков та заступник міністра оборони Олександр Фомін, американську сторону представляли перший заступник держсекретаря США Венді Шерман та заступник держсекретаря з контролю над озброєннями Бонні Дженкінс.

Заяви Рябкова після цієї зустрічі нагадали передматчеві прес-конференції боксерів. Російський дипломат сказав, що НАТО в нинішніх умовах не слід вимагати жодних поступок від Москви. «Це все в минулому. І раніше не дуже виходило, а зараз цьому просто покладено край. Так що НАТО треба збирати манатки і вирушати на рубежі 1997 року», – сказав Рябков. Його візаві промовчали, а от держсекретар США Ентоні Блінкен напередодні заявив, що не очікує від переговорів в Женеві «яких-небудь проривів».

Власне переговори, які пройшли 10 січня у форматі Діалогу зі стратегічної стабільності США-Росія, тривали приблизно 7,5 години. Вони проходили за зачиненими дверима, сторони переривалися лише на короткий ланч. За підсумками перемовин Сергій Рябков повідомив, що Росія не має планів «нападати» на Україну, а бойова підготовка військ РФ відбувається на російській території. Водночас очільниця американської делегації Венді Шерман після переговорів заявила, що Росія «не відповіла прямо» на запитання про готовність до деескалації ситуації на кордоні з Україною.

Рябков  зазначив, що головні питання і надалі залишаються у підвішеному стані, Москва не побачила у Вашингтона розуміння «імперативності їх вирішення в ключі, що влаштовує нас». «Ми представили американцям детально логіку і змістовну частину наших пропозицій, пояснили чому отримання правових гарантій нерозширення НАТО – це абсолютний імператив. Чому нам в обов’язковому порядку треба отримати гарантії нерозміщення біля російських кордонів відповідних ударних засобів», – сказав російський дипломат.

За його словами, саме НАТО має зробити крок назустріч російським пропозиціям щодо гарантій безпеки, а не навпаки. Своєю чергою, Венді Шерман заявила, що Вашингтон нікому не дозволить закрити двері в НАТО для будь-якої країни. Також 10 січня генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору Єнс Столтенберг наголосив, що НАТО не піде на компроміси з РФ щодо майбутнього членства України в Альянсі.

12 січня запланований другий раунд спілкування з РФ у межах засідання Ради НАТО-Росія в Брюсселі. Наступного дня, 13 січня, переговори з російською стороною мають пройти у форматі Постійної ради ОБСЄ у Відні.